Головна | Реєстрація | Вхід | RSSЧетвер, 28.03.2024, 20:32

Залузька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 50
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

З історії краю

                              З історії краю

Славиться Хмельниччина своїми багатими, родючими землями, лісами, луками, ріками. Невелику частину Хмельниччини займають землі сіл Корниця та Залужжя, що розкинулись по лівому березі ріки Горинь.

Історичні корені села Корниця сягають у глибоку давнину – в період Київської Русі. Село Корниця набагато старіше навколишніх сіл: Залужжя, Двірець і Білогородка Ізяславського району. В історичних документах, датованих приблизно 1450 роком, є згадка, що ніби-то княгиня Острозька хотіла до своїх володінь приєднати села Корниця та Шельвів.

В давню давнину село Корниця було розташоване на площі близько 30 тис. га., з півдня та зі сходу обнесене земляним валом довжиною 1,5 км, висотою до 8 м., шириною 10-15 м., який частково зберігся до наших часів. З півдня село омивається водами ріки Горинь, із сходу маленькою річкою Банзерівка, з півночі був луг та болото. Внизу, біля основи земляного валу з протилежної від села сторони, по всій його довжині був виритий глибокий рів, який наповнювався водою. Вода затікала з річки Горинь, наповнювала рів і витікала в річку Банзерівка, яка в свою чергу впадає в річку Горинь. Все це давало можливість, тодішнім жителям поселення, успішно захищатися від нападу татар, а пізніше від польсько-литовських завойовників. Рештки валу, впадина від рова, який був наповнений водою, збереглися до нашого часу.

На західній частині села високий глиняний вал перерізався річкою Банзерівка, через яку був зроблений міст, який піднімався на випадок набігу завойовників.

На південь від села Корниця, по праву сторону річки Горинь розвинулись болота площею до 100 га. Серед цих боліт, на віддалі до 1 км. знаходилось піщане підвищення. Місцеві жителі називають його підвищенням.

По сьогоднішній день існує легенда, що ніби-то на цьому острові, у замку, жила княгиня (ім’я її невідомо).  Як розповідають довгожителі, замок мав підземне сполучення з поселенням села Корниця.

Основною діяльністю жителів поселення було сільське господарство, яке в умовах феодально-кріпосного ладу було малопродуктивним. Крім землеробства, добра частина жителів займалась риболовством по річці Горинь.

Територія даного поселення, по всій видимості, була стратегічним шляхом боротьби українського козацтва з польською шляхтою. Про це свідчить той факт, що десь у першій половині XVII ст. на території села Корниця, за межами глиняного валу, була побудована козаками ратуш, в честь перемоги козацького війська над поляками. Висота ратуші сягала 8 – 9 - ти поверхового будинку. Сама споруда мала круглу форму. Зверху завершувалась високим куполом на якому був вмонтований вершник із шаблею на коні. Ця історична памятка зберігалась до 1948 – 1949 рр., але час та жителі поступово зруйнували її.

Розвиток капіталістичних відносин не обійшов стороною і поселення села Корниця. Населення стало зростати, воно вже не вміщалось на території обнесеній валом. Стали появлятись будівлі за межами валу. Люди, які переселились на схід, утворили навкруги ратуші своє поселення. Також навкруги ратуші стали виникати єврейські жилі будинки, так утворилось містечко, і до цих пір збереглась назва цієї частини села – місто.

Євреї, які поселялись і будувались навкруг ратуші приїжджали, в основному, з Ізяслава. Ратуш євреї використовували як центр торгівлі. За словами старожилів, там було відкрито 15 різних магазинів (кліток) де торгували різними промисловими товарами. Торгували євреї і в кредит і в обмін на продукти сільського господарства.

Корниця розбудовувалась, виходила за межі глиняного валу та річки Банзерівка. За річкою, на захід, був високий горб, там люди стали будуватись також, говорили між собою, що будуються під лісом, за горою. І по наш час збереглась назва вулиці Загора.

Виникли за річкою і інші будови, утворились нові садиби, виникла нова вулиця – Садиба. За садибами утворилась ще одна вулиця, яка тягнеться аж до річки Горинь, а над річкою висока круча і від цьго пішла назва вулиці – Крученська.

Багато людей стало переселятися також за луг, стало будуватись, розширюватись нове село, яке назвали Залужжя.

Згодом на місці лугу було створено велике водоймище – ставок понад 20 га. В ценрі села, у межах глиняного валу була побудована християнська церква, а на річці Банзерівка – млин.

Так розширилось, стало процвітати село Корниця, а Залужжя стало самостійним селом і також з ростом населення стало розширюватись. Уже в період реформи 1861 р. в с.Залужжя, нараховувалось 74 селянських дворів, а в 1899 році – 87 дворів.

Село Шельвів, як і Корниця, відноситься до давніх поселень часу XIIXIII століття. Самим наймолодшим із усіх сіл є село Вікентово, яке забудувалось у 1917 році (1 двір) на панському фільварку.

Землі навколо цих сіл до 1917 року належали поміщикам і трьом церковним приходам, що були розташовані в цих селах.

Землі навколо села Залужжя в період кріпацтва належали двом поміщикам. Один з них володів 12 дворами кріпаків, а другий 62 дворами кріпаків.

Родючі землі навколо села Корниця належали князю Сангушко, а землями навколо сіл Залужжя і Шельвова володів поміщик Горлов, володіння якого досягали сіл Більчина та Борисова.

Селяни піддавалися експлуатації збоку поміщиків і церкви. Поневіряння терпіли вони до 1905 року, а в 1905 році, деякі із них стали відмовлятися від роботи на поміщицьких фільварках. Селяни с.Залужжя Довгалюк Яків, Порплік Іван, Микитюк Харитон стали проводити з батраками бесіди про те, щоб і інші батраки відмовились працювати на поміщицьких фільварках, але через кілька днів вони були заарештовані жандармами.

ПЕРШІ РОКИ ВЛАДИ

Про перемогу Жовтневої революції селяни дізналися від своїх односельців, які поверталися з фронту.

Декрет про землю селяни сіл Корниця, Залужжя та Шельвова сприйняли як програму і негайно приступили до її здійснення. Влада в селах була передана Комітету Бідноти, який складався в с.Залужжя із 7 чоловік. Першим головою комітету був обраний селянин Порплік Сергій Титович 1876 року народження.

До складу Бідняцького Комітету увійшли ще й такі селяни: Колеснік Харитон, Колеснік Степан, Микитюк Іван, Шевчук Омелько (секретар), Мирончук Іван, Завадський Василь.

Комітет Бідноти перш за все взяв на облік все поміщицьке майно, а поміщиків було попереджено про те, що вони не мають права продавати і вивозити майно зі своїх маєтків. Пізніше, це майно було розділене між бідними селянами, а урожай 1918 року з поміщицьких земель був зібраний селянами і обмолочений спільно. Частину зерна було розділено між найбіднішими селянами батраками, а частина була засипана в громадську комору. Першим комірником громадського добра був селянин Дворак Григорій.

Але боротьба за землю в селі ще не була закінчена. Поміщики підтримувані Українською центральною радою та іншими ворогами, прислали в село свого представника, який був присутній при переважуванні зерна. Хоч поміщиків у селах і не було, але вони раз у раз надсилали у села карні загони німців, гайдамаків, петлюрівців, білополяків, які жорстоко розправлялися з селянською біднотою.

За те, що селяни обмолотили поміщицький хліб було заарештовано 40 чоловік селян і жінку з маленьким немовлям. Їх гнали пішки за 25 км. в с.Кунів (там містилася комендатура) на допит, а потім перегнали в м. Остріг до тюрми. Комітет Бідняків був декілька разів заарештований, а після арешту не всі поверталися в рідне село.

Кінець стражданням селян поклали легендарні червоні полки Будьоного С.М. і Котовського Г.І., які проходили через села, ідучи на захід. Селяни похилого віку ще добре памятають С.М. Будьоного і Г.І. Котовького, які проходии через села Корницю та Залужжя.

Після закінчення громадянської війни селяни приступили до мирної праці – вони стали господарями земель. Боротьбу за відбудову сільського господарства, за створення перших кооперативів, селян очолюють перші комуністи села Залужжя Колеснік Павло Олексійович, Дембіцький Яків Степанович, Петрівський Авдій, села Корниці – Сокалюк Трохим, Крохмалюк Пилип.

В 1928 році було організовано колективне господарство під назвою СОЗ (спільний обробіток землі), в яке увійшло 36 господарств, найменовано було ім. Петровського. Головою господарства був Колеснік Павло Олексійович.

В 1929 році організовуються сільськогосподарські артілі. Перший голова сільськогосподарської артілі в с.Залужжя – Петрівський Авдій, в с.Корниця – Крохмалюк Пилип.

Маленькі, малочисленні артілі швидко виростають в багатогалузеві великі колективні господарства.

В 1930 році головою артілі в с.Залужжя став Єруневич (один із 25-тисячників), який пробув до кінця 1931 року.

Після Жовтневої революції майже всі колгоспники стали письменними.

В 1931 році в с.Залужжя почала працювати семирічка, а в інших селах – чотирьохрічні початкові школи. Залузька семирічна школа поповнила своїми випускниками ряди колгоспників, середні загальноосвітні та спеціальні школи. Уже в 1939 році колишні учні Юзвенко, Палій, повернулися в рідне село із закінченою вищою освітою. Молодь почала здобувати освіту на курсах трактористів. Першими водіями стальних коней стають Присяжнюк Устим та дівчина Гаврищук Ганна.

1931 рік – рік суспільної колективізації. Всі жителі сіл вступали до артілі, одноосібні господарства ліквідовувалиь. В цей період головою артілі в с.Залужжя працював Колеснік Павло Олексійович. А в 1933 році – Дембіцький Яків Степанович; з осені 1933 р. і до 1935 р. – Шинкарук; 1935 – 1936 рр. – Кучеренко; починаючи з 1937 р. і до 1971 р. головою колгоспу був Орліч Демян Давидович.

ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА

На світанку 22 червня 1941 року фашистська Німеччина віроломно порушивши договір про ненапад, без оголошення війни напала на нашу країну.

На заклик уряду разом з усім радянським народом на смертельний двобій з фашистськими окупантами піднялися трудящі Хмельниччини. На захист рідної Вітчизни із наших сіл було мобілізовано майже все працездатне чоловіче населення. Пішли на фронти і не повернулись до своїх домівок в рідні села  202 сини і дочки із навколишніх сіл.

Важко перерахувати всі ті жахливі злочини, що їх чинили гітлерівці на тимчасово окупованій ними території наших сіл.

Озвірілі фашисти насильно виганяли молодь з сіл в Німеччину на каторжні роботи. Із наших сіл в Німеччину було вивезено приблизно 100 юнаків та дівчат. В с. Залужжя було розстріляно і закатовано 5 комуністів, які повернулися в село із німецького полону. Мирна праця хліборобів була перервана, господарство розрушено.

Все єврейське населення, яке проживало в с.Корниця було вивезено у ліс в урочище «Тудинь» Білогірського району і розстріляно разом з усіма євреями, які проживали на  території згаданого району.

Частина єврейського населення переховувалася у знайомих односельців на горищах, у погрібах. Німецькі окупанти і поліцаї постійно нишпорили, вишукували і жорстоко карали тих людей, які переховували євреїв.

Частина єврейського населення втекла на схід і кому вдалося спасти своє життя лише після війни повернулися в рідне село, шукаючи близьких та рідних.

Євреї, яких спіймали поліцаї, заганяли у ставок (так називалась «Сажавка»), заставляли їх тягнути автомашини, пастися на траві, проявляли всі нелюдські методи знущання, які вони тільки могли.

В 1944 році, коли фашисти відступали, вони все знищували і спалювали на своєму шляху. Так було спалено с.Двірець Ізяславського району, але на цьому німецькі загарбники не зупинялись. Вони наважились перейти міст через річку Горинь в села Корницю та Залужжя. Але партизанські посланці (імена не відомі) двоє юнаків і дівчина, перебили здійснити цей намір фашистським окупантам. Вони підірвали міст на річці Горинь, але і самі загинули від куль снайпера, який сидів на дзвіниці в церкві села Двірець. На ранок трьох партизан-героїв було привезено в с.Залужжя і поховано біля маєтку пана Горлова. Пізніше (в 50-х роках), останки їх тіл було перевезено в братську могилу села Плужне Ізяславського району, так як с.Плужне на той час було районним центром.

В березні 1944 року територія наших сіл була визволена від німецько-фашистських загарбників.

В березні 1994 року ми святкували 50 річницю визволення нашого району від німецько-фашистських загарбників.

У 1984 році ми радо зустріли на своїй землі воїнів-визволителів, які прибули в Білогір’я з нагоди 40-річчя визволення району від німецько-фашистських загарбників. У сільському Будинку культури проведено Урок Мужності. В почесній президії – воїни 226 Глухівсько-Київської Червонопрапорної ордена Суворова II ступеня стрілецької дивізії В.М. Бородін і Н.В. Капустін, партизан-одуховець В.Д. Сешековський із сином Віктором, офіцером Радянської Армії, які прибули з Гродно, Новосибірська, Шепетівки.

Зустріч була досить зворушливою. У своїх спогадах ветерани поверталися у ті березневі дні 1944 року, розповідали про своїх друзів однополчан. Слова подяки висловили визволителям школярі.

50 – 70 роки

І знову розруха. Знову колгоспники беруться за відродження господарства. В господарстві не залишилося не тільки техніки, але й живого тягла – коней, були одиниці. Землю в перші роки довелося обробляти вручну, коровами. Але наполегливою працею колгоспників господарство поволі піднімалося.

В 1951 році Залузький, Корницький та Шельвівський колгоспи обєдналися в одне укрупнене господарство в складі 595 колгоспних дворів, 2 250 працездатних. Головою господарства було обрано Присяжнюка Прокопа Констянтиновича, жителя с.Корниця, який на цій посаді пропрацював _ років. Стала можливість краще використовувати техніку, підняти культуру землеробства, збільшити поголівя та продуктивність худоби.

Якщо в 1953 році, урожай зернових становив 8,9 ц. З гектара, то в 1959 році – 16,6 ц. В 1953 році урожайність цукрових буряків становила 131 ц. з гектара, а в 1960 році – 213 ц. з гектара. Поголівя великої рогатої худоби в 1953 році становило 609 голів, а в 1961 році нараховувалось вже 2 054 голів. Відповідно збільшилось корів з 151 до 617 голів у 1967 році.

Характерний той факт, що в 1953 році вивезено місцевих добрив на поля колгоспу 150 тонн, а в 1961 році – 24 050 тонн.

Разом із ростом всього колгоспного господарства, виросли і люди, їх добробут. Радіо і електрика увійшли в побуд кожної сімї.

В 1953 році в с.Залужжя була відкрита середня школа. ЇЇ випускники – юнаки та дівчата з середньою освітою тепер працюють в усіх куточках великої української землі.

Село, яке мало до Жовтневої революції одного вчителя, тепер має 24 вчителі і 12 з них з вищою освітою.

Крім Залузької середньої школи, в селах Корниця, Шельвів, Вікентово, працюють три початкові школи, в яких працює 5 вчителів.

Для послуг колгоспників два медичних пункти, родильна кімната, баня, сільмаг. Два сільських і один бригадний клуби, бібліотека, які забезпечують колгоспників культурним відпочинком.

На території Залузької сільської Ради розміщені села Залужжя, Корниця, Шельвів, Вікентово. В кожному із цих населенних пунктів є школи, в яких навчається 775 учнів та працює 46 вчителів. Вчитель-пенсіонер Залузької середньої школи Юзвенко Василь Климович нагороджений орденом Леніна. В с.Залужжя є бібліотека, яка обслуговує прилеглі села: Корницю, Шельвів, Вікентово. В бібліотеці нараховується 7 396 екземплярів книг.

В 1968 році було завершено в с.Залужжя будівництво Будинка культури. При клубах працюють гуртки художньої самодіяльності: вокальний, драматичний, хоровий, художнє читання.

В 1967 році в с.Вікентово завершено будівництво нової просторої школи.

На території Залузької сільської Ради діє три медпункти. В Залужжі знаходиться сільське споживче товариство, яке обслуговує 9 сіл: Залужжя, Корницю, Надишень, Шельвів, Вікентово, Ювківці, Коритне, Вікнини, Дзвінки. В цих 9 селах є 14 магазинів де працює 15 продавців.

В с.Залужжя є філіал зв’язку і ощадна каса, які обслуговують прилеглі до Залузької сільської Ради села.

На території Залузької сільської Ради розміщений колгосп імені Леніна із центром в с.Залужжя. В його склад входять села: Залужжя, Корниця, Шельвів, Вікентово. Кількість землі в колгоспі імені Леніна сягає 3 293,77 га, з них орної – 2 951 га., решта – луки, ліс та сад.

Колгосп займається рослинництвом та тваринництвом, що розвиваються однаково добре.

У колгоспі з 1959 року по 1963 рік працювала місцева електростанція на 37 кіловат, яка частково забезпечувала потреби колгоспу. В 1963 році колгосп починає отримувати електроенергію із Добротвірської електростанції. Колгоспне господарство не повністю електрифіковане. Зовсім не електрофіковані вулиці с. Вікентово, а також окремі вулиці в селах Залужжя, Корниця та Шельвів. Повністю електрифікувалось господарство в 1970 роках.

В колгоспі є радіовузол, села колгоспу повністю радіофіковані.

Кожного року колгосп імені Леніна змагається з іншими колгоспами. В 1965 році колгосп імені Леніна змагався із колгоспом імені Котовського с.Коритне. В процесі змагання, колгоспи обмінюються досвідом сільськогосподарського виробництва. Промислові підприємства шефства над колгоспом імені Леніна не здійснюють.

Серед рільничих бригад колгоспу першість в змаганні утримує бригада №6 с.Вікентово. Серед тваринницьких ферм перше місце за 1964 рік по надоях молока займає Залузька ферма (Завідуючий Петрівський І.А.)

Доярки, що одержали першість по надоях молока в 1964 році: Дикун Марія Гнатівна, Кравчук Марія Антонівна.

В 1958 році  доярка Подригун Лідія Петрівна за дбайливий догляд та високі надої молока була нагороджена орденом «Знак пошани».

Основні роботи, особливо в рільництві, виконує тракторна бригада. Так тракторист Мартинюк Г.І. виконав річне виробниче завдання на 200%, а комбайнер Бобрик  Г.А. – на 135%. Агрохімічна лабораторія при колгоспі не створена і не функціонує.

В 70-х роках побудовано цегельний завод у с.Корниця потужністю 1 млн.шт. цегли на сезон. Побудований ставок площею 100 га. між селами Корниця та Залужжя, який набагато покращив екологічну ситуацію цих сіл.

80 – 90 РОКИ

Урожайність зернових культур в період 80 – 90 років доведено до 35 – 45 цнтр. з гектара. Валовий збір щорічно становить 40 – 45 тис. цнтр.

Виробництво мяса доведено до 3 тис.цнтр., надої молока – 12 тис. цнтр. Щорічне виробництво цукрових буряків досягло 64 – 80 тис. цнтр., а врожайність – 250 цнтр. з гектара.

За 80-ті роки побудовано молочно-тваринницький комплекс на 450 голів, увійшов він у дію в 1981 році.

В 1988 – 1989 роках в с.Залужжя було побудовано торговельний комплекс. В цих роках було здано в експлуатацію добротні тваринницькі приміщення.

Також, в цей період в селах Корниця, Залужжя та Шельвів, було побудовано дитячі садки. В с.Залужжя побудований жилий двоповерховий чотирьохквартирний будинок для вчителів.

1991 – 1993 роки

Покращується економічний розвиток господарства. Збільшується фонд основних засобів виробництва. Тракторний парк колгоспу оснащується новою технікою, автопарк придбав велику кількість нових автомобілів. З обранням головою Данканича Івана Михайловича, в колгоспі почали розвиватись підсобні підприємства: фарбувальний та асфальтний цехи, цех по переробці молока на масло. Все це дало змогу затримати молодь в селі, створивши додаткові робочі місця.

За ці роки переобладнано зернові токи в селах. В с. Залужжя оборудований цех для сушки зерна, вся територія зернових токів знаходиться під накриттям.

Побудовано дорогу з твердим покриттям протяжністю 4,5 км. Всі підїзди до ферм, автопарку, тракторного парку встелені асфальтом. Також побудовано новий автопарк, переобладанано тракторний парк. Побудовано колгоспний млин, який робить крупу та муку.

Сьогодні при колгоспі знаходиться будинок для престарілих, одиноких громадян, який працює за рахунок колгоспу і при допомозі відділу соціального забезпечення.

В с. Шельвів побудовано школу-сад. В с.Залужжя розпочато будівництво нового дитячого садка, ведеться будівництво середньої школи в с.Залужжя, жилих будинків для колгоспників.

У 1993 році колгосп переіменовано в селянську спілку «Мрія».

За 70 – 90 роки значно зріс матеріальний рівень та добробут населення. Села значно розбудувались, зявились нові будинки, на 65% оновились житлові будинки.

Більше 30 громадян мають власні автомашини, понад 100 мотоциклів. Майже в кожній хаті є магнітофон, телевізор, холодильник, пральна машина, газова плита.

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Друзі сайту
  • Create a free website
  • uCoz Community
  • uCoz Textbook
  • Video Tutorials
  • Official Templates Store
  • Best Websites Examples

  • Copyright MyCorp © 2024
    Зробити безкоштовний сайт з uCoz